Писаренко О.О., адвокат, магістр бізнес адміністрування. Юридичне бюро Писаренка.

В практиці адвоката про стягнення пені за порушення зобов’язань виникають питання зменшення пені судом та обмеження строку стягнення пені з фізичних та юридичних осіб.

ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРУ ПЕНІ СУДОМ.

За ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ) неустойкою (штрафом, пенею) є, зокрема, грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові при порушенні зобов’язання.
За ч. 3 ст. 551 ЦКУ розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В контексті стягнення неустойки за порушення грошового боргу вказане в цій статті означає:

А/ розмір пені може бути зменшений лише якщо значно перевищує розмір збитків;
Б/ розмір неустойки не може бути зменшений до суми, нижчої від розміру збитків;
В/ істотне значення має визначення розміру збитків як основи для порівняння неустойки;
Г/ суд може зменшити розмір пені, але не звільнити від неї боржника.

Закон не встановлює поняття й конкретних критеріїв «значності» перевищення неустойкою розміру збитків, при досягненні якого суд зменшує пеню, а при недосягненні – не зменшує. Законом не регулюється відносне чи абсолютне перевищення неустойкою збитків, яке означало б «значність» перевищення.
Природа неустойки – встановлення розумних несприятливих наслідків для порушника зобов’язання в виді покладення на нього додаткових обов’язків чи позбавлення певних прав, а не поміщення його в кабальне становище та забезпечення кредитору надприбутку.

З урахуванням цього, Верховним Судом України запроваджена судова практика за спорами про повернення позики/кредиту, за якою суди мають вважати неустойку завищеною і зменшувати її розмір, якщо він перевищує суму основного боргу, на яку ця неустойка нарахована.

Так, за правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 03.09.2014 р. у справі N6-100цс14 зазначено, що за ч. 3 ст. 551 ЦКУ «розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, ч. 3 ст. 551 ЦКУ з урахуванням положень ст. 3 ЦКУ щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПКУ щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків».

За правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 14.09.2016 р. у справі N6-473цс16 зазначено, що «за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Таким чином, у справі, що переглядається, касаційний суд помилково погодився з висновком апеляційного суду про зменшення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами до розміру суми основного боргу за кредитом, тобто неправильно застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦКУ».
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відтак, при стягненні пені, яка перевищує розмір збитків, не допускається зменшення пені судом нижче розміру основного боргу (реальної заборгованості).

ЩОДО ОБМЕЖЕННЯ СТРОКУ СТЯГНЕННЯ ПЕНІ.

Обмеження строку стягнення пені судом істотно відрізняється в залежності від суб’єктного складу сторін спору та сфери їх відносин.

Коли сторони є суб’єктами господарювання (фізична особа-підприємець чи юридична особа) і пеня виникла при порушенні господарського зобов’язання, то законом встановлено обмеження строку стягнення пені 6 місяцями.
За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язання у сфері господарської діяльності між суб’єктами господарювання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Обмеження строку стягнення пені у цивільних відносинах поза межами господарської діяльності встановлено непрямо через спеціальну позовну давність тривалістю в 1 рік за статтею 258 ЦКУ.
За цією статтею та ст. 259 ЦКУ спеціальна позовна давність для нарахування пені за прострочення зобов’язання не може перевищувати один рік, якщо більший період не встановлено сторонами письмово. Оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення, то право на позов про її стягнення виникає щодня і позовна давність про її стягнення по ст. 253 ЦКУ обчислюється по кожному дню, за який вона нараховується, окремо, починаючи з дня порушення зобов’язання боржником.
Відтак, максимальний строк стягнення пені в цивільних відносинах не може перевищувати один рік. Проте, позовна давність застосовується судом виключно за заявою відповідача. Тому при відсутності такої заяви обмеження строку стягнення пені судом не здійснюється.

При розгляді конкретного спору судом вказане означає, що за порушення договору у відносинах суб’єктів господарювання здійснюється обмеження строку стягнення пені судом в межах 6 місяців з дня прострочення.

За порушення договору фізичною особою за її заявою здійснюється обмеження строку стягнення пені судом в межах 1 року з дня прострочення до дня подання позову.

Обмеження строку стягнення пені має ігноруватися судом, якщо сторонами встановлено інші правила у договорі.

Поставити запитання й отримати юридичну точку зору на “Форумі Юридичного бюро Писаренка”.

Замовити професійні послуги адвоката в Юридичному бюро Писаренка.

Писаренко Олександр Олексійович, адвокат, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
Моб. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua